СВЯТА РІВНОАПОСТОЛЬНА МАРІЯ МАГДАЛИНА

Свята рівноапостольна Марія Магдалина народилася і виросла у невеличкому містечку Магдала, яке колись розташовувалося на узбережжі Генісаретського озера, між містами Капернаум і Тиверіада. За Священним Переданням Церкви, Марія із Магдали була молодою і дуже вродливою жінкою, і користуючись своєю красою, вела гріховний спосіб життя.

В Євангелії вказується на те, що Ісус Христос вигнав з неї сім бісів (Мк. 16. 9). З того часу Марія розпочала нове життя, ставши вірною ученицею Спасителя. Божественний апостол і євангелист Лука в Євангелії описує й про те, що Марія Магдалина, разом з де-якими іншими жінками, слідувала за Спасителем, коли Він з апостолами проходив по містах і селах Юдеї й Галілеї, проповідуючи та благовіствуючи Царство Боже. Ці жінки служили Господу та апостолам, всім, чим могли, від майна свого (Лк. 8. 1-3) і, безсумнівно, допомагали ученикам Христовим у справі благовістя, особливо, серед жінок.

Ймовірно, саме Марію Магдалину, з іншими жінками. мав на увазі євангелист Лука, описуючи, як вони плакали та ридали, коли Господь, після бичування, ніс важкий Хрест на Голгофу.. Залишалася Марія Магдалина на Голгофі й під час розпинання Спасителя на Хресті, в той час, коли всі учні Христові, крім Іоана Богослова, розбіглися. За описом євангелиста Матфея, спостерігала Марія Магдалина й за тим, як Йосиф з Аримафеї та Никодим поклали до Гробу Тіло Месії, приваливши вхід Гробниці важким, великим каменем.

Залишаючись вірною юдейському закону, в якому була вихована, Марія весь наступний день — суботу, на яку припала того року юдейська Пасха, разом з іншими жінками, провела у відносному фізичному спокої, хоча на душі залишалася нестерпна тривога. Напередодні, жінки встигли запастися ароматними маслами, щоб у перший же після суботи день, традиційно, намастити Тіло Спасителя миром.

Потрібно вважати, що, відходячи в п’ятницю вечором від Гробу Господнього до своїх домівок, жінки змовилися, щоб у перший день тижня прийти, намастити Тіло Ісусове погребальними маслами. Оскільки, в суботній день пасхального спокою вони не мали можливості зустрітися, то у перший день, дуже рано, кожна з них поспішала до Гробу окремо. Кожен з євангелистів по-різному висловлюється про час прибуття мироносиць до Гробу, а св. Іоан пише, що Марія Магдалина прийшла, коли було ще темно. З цього можна зрозуміти, що Марія з Магдали прибігла сюди першою, через нестерпну тривогу своєї душі, не дочекавшись світанку

Отже, прийшовши до Гробу сама, Марія виявила, що камінь відвалений від нього. У страху, думаючи, що Тіло Учителя викрали, вона побігла до апостолів, які жили найближче від того місця — Петра та Іоана. Почувши дивну звістку про те, що Господа викрали із Гробу, ці обидва апостоли побігли, один поперед іншого, до Гробниці. Побачивши у ній одні тільки пелени й хустку, нікому нічого не сказавши, ученики повернулися додому, а Марія, залишившись біля Гробу, плакала і ридала. До цього часу, в Гефсиманію, одна за одною, підійшли й інші мироносиці. Роздумуючи над тим, що в цьому темному Гробі ще так недавно лежало бездиханне Тіло Спасителя, Марія набравшись відваги, вирішила переконатися, що Гріб дійсно порожній. Підійшовши до входу, її несподівано осяяло ясне світло. Тут вона побачила двох Ангелів у білих одежах, які сиділи, один в головах, а другий у ногах, де лежало Тіло Ісусове. Ангели запитали її: “Жінко, чого плачеш?” Вона відповіла їм: “Взяли Господа мого і не знаю, де поклали Його”. Сказавши це, вона повернулася і побачила Ісуса воскреслого, але не впізнала Його. Господь промовив до неї: “Жоно, чого плачеш, Кого шукаєш?” вона, думаючи, що це садівник, відповіла: “Госодарю, якщо це ти виніс Його, то скажи де положив Його і я візьму Його”. Господь говорить: “Маріє!” І в цей момент Марія впізнала голос Спасителя свого. З її грудей вирвався радісний голос: “Раввуні!”, що означає “Учителю”. Не можучи більше нічого сказати, Марія кинулася до ніг Спасителя, щоб обмити їх уже сльозами радості, але Господь заборонив їй: “Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого. Ідіть і скажіть братам Моїм: “Іду до Отця Мого і Отця вашого; до Бога Мого і Бога вашого”.

Прийшовши до тями, Марія Магдалина з іншими мироносицями. знову побігла в дім, де перебували зніяковілі апостоли і вигукнула: “Я бачила Господа, Він воскрес!” Це була перша у світі проповідь про Воскресіння Христове.

Біблія не описує про подальше життя Марії Магдалини після Воскресіння Ісуса Христа, але можна здогатуватися про те, що коли вона була біля Спасителя, разом з Його Пречистою Матір’ю та Іоаном Богословом, у найстрашніші хвилини, — під час Хресної дороги, розп’яття та погребіння, то перебувала вона з ними і після Воскресіння та Вознесіння Господнього. Тому святий апостол Лука у книзі Діянь апостольських описує про те, що всі апостоли однодушно перебували у молитві та молінні, разом з де-якими жінками і Марією, Матір’ю Ісусовою, і братами Його…

Священне Передання розповідає нам про те, що, коли святі апостоли, після зіслання на них Святого Духа, розійшлися по всьому світу з проповіддю, то і Марія Магдалина, серце якої було переповнене спогадів про Воскресіння Христове, пішла до Риму, де всім благовіствувала Христа і Його вчення. Коли люди не вірили, що Ісус Христос воскрес із мертвих, то Марія повторювала ті самі слова, якими сповістила апостолів: “Я бачила Господа!” З цією проповіддю свята Марія Магдалина обійшла всю Італію.

У Римісвята рівноапостольна Марія, прийшовши до імператора Тиверія (14-37 рр.), і благовіствувала йому про Христа воскреслого. За Переданням, вона вручила імператору червоне яйце, як символ воскресіння і нового життя, промовивши: “Христос Воскрес!” Також вона розповіла Тиверію, що у його провінції — Юдеї був безвинно засуджений Ісус Галілеянин, Чоловік святий, Який творив чудеса, сильний перед Богом і всіма людбми; Він був розп’ятий з намови юдейських первосвящеників, а вирок утвердив, назначений Тиверієм, Понтій Пилат.

Свята праведна Марія з Магдали продовжувала своє благовістя в Італії і в самому місті Римі. Очевидно, саме її має на увазі святий апостол Павло, коли у своєму посланні до Римлян згадує Марію, яка, як виражається апостол, “багато потрудилася для нас” (Рим. 16. 6).

За Церковним Переданням, Марія Магдалина пробула в Римі до приходу туди святого апостола Павла, і ще два роки після його відбуття з Риму після першого ув’язнення апостола. Після цього вона у приклонному віці відправилася у Єфес, де тоді жив апостол Іоан Богослов, який за її розповіддю про Воскресіння Христове, написав 20-ту главу Євангелія. Тут свята рівноапостольна Марія Магдалина мирно закінчила своє земне життя і була похоронена.

Святі мощі Марії Магдалини у ІХ столітті були перенесені в столицю Візантійської імперії — Константинопіль і покладені у храмі монастиря, на честь святого Лазаря, а в епоху хрестових походів, були перенесені до Риму. Частина мощей святої знаходиться у Франції, неподалік від Марселя, у величному храмі на її честь.

СВЯТА МИРОНОСИЦЯ МАРІЯ КЛЕОПОВА (ЯКОВОВА, ЙОСИФОВА)

За Священним Переданням Православної Церкви, свята праведна Марія Клеопова була дочкою від першого подружжя праведного Йосифа — Обручника Пресвятої Діви Марії. Майбутня мироносиця Марія була ще дуже юною на той час, коли Пресвята Діва Марія була заручена з Йосифом і введена в його дім. Пречиста Діва Марія, в домі Йосифа, жила разом з його донькою, тому вони подружилися, як рідні сестри.

Після того, як святий Йосиф Обручник повернувся зі Спасителем і Пресвятою Дівою Богородицею із Єгипту в Назарет, він видав доньку заміж за свого далекого родича — Клеопу. Саме тому вона називається у Біблії Марією Ктеоповою, тобто, дружиною Клеопи (Ін. 19. 25). Божественний апрстол і євангелист Марк називає ще цю мироносицю “Марія, мати Якова молодшого” (Мк. 15. 40); так вона називається ще тому, що благословенним плодом її шлюбу із Клеопою був син Яків, який пізніше став апостолом від 70-ти, а по Вознесінні Господньому — першим єпископом Єрусалимської Церкви.

СВЯТА ПРАВЕДНА МИРОНОСИЦЯ ІОАННА

Свята праведна мироносиця Іоанна — дружина Хузи, домоуправителя царя Ірода. Вона була однією із жінок, які слідували за Господом Ісусом Христом, під час Його проповіді, і служила Спасителю, чим могла, “від майна свого” (Лк. 8. 1-3).

Після Хресної смерті Спасителя, разом з іншими жінками, свята Іоанна приходила до Гробу, щоб намастити Святе Тіло Господа пахучими маслами — миром. Цього ж глибокого ранку Іоанна з іншими мироносицями сподобилися почути від ангела звістку про те, що воскрес Христос; а також побачили явлення воскреслого Господа, Який послав їх сповістити апостолам про Його Воскресіння.

СВЯТІ ПРАВЕДНІ СЕСТРИ МАРФА І МАРІЯ

Святі Марфа та Марія — рідні семтри праведного Лазаря Четверодневного, якого Господь наш Ісус Христос, перед Своїм Входом у Єрусалим та Хресними Стражданнями, воскресив, викликавши із гробу, на четвертий день після поховання праведного (Ін. 11. 1-45). Та, Марфа і Марія увірували у Спасителя ще за довго до цієї події — воскресіння Лазаря. Марія була тією, яка, купивши мира, намастила ноги Спасителя, обмила їх сльозами і обтерла волоссям голови своєї (Ін. 11. 2). Євангеліє вказує, що Ісус любив Марфу і Марію та їхнього брата Лазаря і називав його другом (Ін. 11. 3,5,11). Святі сестри приймали Господа у своєму домі (Лк. 10. 38-41).

Після першої мученицької смерті за віру Христову — Первомученика і Архидиякона Стефана, коли розпочалися гоніння на Церкву в Єрусалимі, а праведний Лазар був вигнаний із святого міста, щоб не свідчити про своє воскресіння; Марфа та Марія допомагали своєму святому брату — Лазарю у благовісті Євангелія, у різних країнах. Про час і місце мирної кончини святих праведних Марфи і Марії відомостей не збереглося.

СВЯТІ ЙОСИФ АРИМАФЕЙСЬКИЙ ТА НИКОДИМ

Святий Йосиф Аремафейський був таємним учнем Господа нашого Ісуса Христа. Будучи членом Синедріону, праведний Йосиф Аримафейський не приймав участі у “раді та справі” юдеїв, які наговорювали на Спасителя, судили Його й виносили смертний вирок Господу — Ісусу Христу.

Після розп’яття та Хресної смерті Спасителя, святий праведний Йосиф наважився випрошувати мертве Тіло Ісуса Христа у Пилата, після чого, разом з іншим таємним учеником Господним — Никодимом, віддали Тіло Христа Спасителя погребінню.

В присутності Божої Матері та жон-мироносиць, святі Йосиф і Никодим зняли мертве Тіло Спасителя з Хреста і, покривши ароматними маслами, обгорнули плащаницею та поклали у новий гріб, в якому ще ніхто, ніколи не був похоронений. Цей гріб святий Йосиф приготував, заздалегідь, для себе, у Гефсиманському саду. Виконавши це, Йосиф з Никодимом привалили вхід до гробу великим і важким каменем і відійшли. (Мф. 27, 57-61; Мк. 15, 43-47; Лк. 24, 50-56; Ін. 19, 37-42).